/usr/local/apache/htdocs/lib/public_html/book/KIS/whoswho_2007.txt Библиотека на Meta.Ua Хто є хто в Україні - 2007 (фрагмент)
<META>
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Библиотека
Библиотека
Попробуй новую версию Библиотеки!
http://testlib.meta.ua/
Онлайн переводчик
поменять


Назва: Хто є хто в Україні - 2007

Автори: Марченко Ю., Телемко О. (упорядники)

ISBN 966-7048-71-3
Мова: Українська
Видавництво "К.І.С"
Рік 2007
М'яка палітурка
Кількість сторінок: 1136
Опис: Близько 9000 біографічних довідок:
-народні депутати України
-керівники центральних і регіональних органів виконавчої влади і місцевого самоврядування
-судді, дипломати, військовики
-відомі журналісти та редактори, письменники
-політичні, громадські та профспілкові діячі
-науковці, мистці
-керівники великих підприємств
-керівники церковних конфесій, єпископи
Біографічна довідка має таку структуру:
-призвіще, ім'я, по-батькові
-наукові, військові, мистецькі звання, партійність
-місце основної роботи, посада й дата призначення, інші посади
-дата та місце народження, національність
-відомості про родину
-інформація про освіту; дисертації
-докладна інформація про трудову та політичну кар'єру
-творчий і науковий доробок
-державні та громадські нагороди
-захоплення

Цільова авдиторія: для широкого кола читачів


А

Абдуллаєв Азіз Рефатович; РМ АР Крим, 1-й заст. голови (з 06.2006); деп. ВР АР Крим (з 03.2002). Н. 20.07.1953 (м.Джизак, Джицацька обл., Узбекистан). Осв.: Ташкентський автодорожний ін-т (1980), інж. шляхів сполучення, “Автомобільні дороги”. 1968-72 — учень, Джизацький політехнічний тех-м. 1972-74 — служба в армії. 1974-78 — інж.-конструктор, інж.-технолог, ст. майстер, ст. інженер-технолог цеху металоконструкцій, Джизацький комбінат будматеріалів. 1978-80 — гол. механік, Джизацький силікальцитний з-д. 1980-82 — гол. інженер, Джизацький з-д залізобетонних конструкцій. 1982-84 — директор, Джизацький силікальцитний з-д. 1984-86 — гол. інженер, директор, Джизацький комбінат будматеріалів №1. 1996-2002 — заст. голови, Фонд майна АР Крим. 2002 — 1-й заст. міністра промисловості, 2002-05.05 — міністр промисловості, транспорту і зв’язку, 05.-09.2005 — міністр пром. політики, транспорту, зв’язку та паливно-енергетичного комплексу, 09.2005-06.06 — заст. голови, РМ АР Крим. Держ. службовець 2-го ранґу (09.2004). Деп. ВР Узбекистану (1990-95). Медаль “Незалежність Республіки Узбекистан”. Почесна грамота КМ України (06.2003). Лавреат Нац. премії України ім. Т.Шевченка (2005). Засл. працівник пром. АР Крим.
Абдуллін Олександр Рафкатович, чл. ВО “Батьківщина”; ВР України, чл. Ком-ту з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з 07.2006), чл. фракції “Блоку Юлії Тимошенко” (з 05.2006), заст. голови (з 08.2006). Н. 29.06.1962 (м.Київ); укр.; дружина Тетяна Ростиславівна (1962) — дизайнер буд. компанії; дочка Євгенія (1988) — аспірантка; дочка Олександра (1991) — школярка. Осв.: Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, ф-т журналістики (1983-89), журналіст. Нар. деп. України 5 склик. з 04.2006 від Блоку Ю.Тимошенко, №74 в списку. На час виборів: нар. деп. України, чл. ВО “Батьківщина”. Нар. деп. України 4 склик. 04.2002-04.06, виб. окр. №156, Рівнен. обл., висун. Вибор. блоком політичних партій “Демократична партія України — партія “Демократичний союз”. За 34.86%, 14 суперн. На час виборів: нар. деп. України, член партії “Демократичний союз”. Чл. фракції “Єдина Україна” (05.-06.2002), чл. ґрупи “Европейський вибір” (06.-12.2002), чл. фракції СДПУ(О) (12.2002-03.05), чл. фракції Блоку Ю.Тимошенко (з 03.2005), чл. Ком-ту з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (з 06.2002). Нар. деп. України 3 склик. 10.1998-04.2002, виб. окр. №97, Київ. обл. На час виборів: президент АТЗТ “Інтерґаз” (м.Київ). Чл. ґрупи “Відродження реґіонів” (02.1999-04.2001), чл. фракції партії “Демократичний союз” (з 04.2001), чл. Ком-ту з питань будівництва, транспорту і зв’язку (з 02.1999). 1979-81 — токар, з-д “Точелектроприлад”, м.Київ. 1981-83 — служба в армії. 1983-89 — студ., Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. 1985-87 — кор., газета “News from Ukraine”. 1987-92 — кор., директор, “Робітнича газета”. 1992-93 — директор, компанія “Інтер трейд”. 1993-95 — віце-президент, корпорація “Республіка”. 1995-98 — віце-президент, АТЗТ “Інтергаз”, м.Київ. Ліквідатор аварії на ЧАЕС. Засл. журналіст України (1997). Ордени “За заслуги” III, II ст. Грамота ВР України (2005). Ордени Св. Рівноапостольного князя Володимира II, I ст. (УПЦ КП, УПЦ МП). Почесна грамота Папи Римського Івана Павла II. Медаль “За заслуги” I ст. (Сп. ветеранів Афганістану). Володіє анґл., франц. мовами.
Абісов Володимир Пилипович; Красноперекопський міський голова (з 04.2002). Н. 03.04.1950 (с.Преображенка, Чаплинський р-н, Херсон. обл.); укр.; дружина Любов Павлівна (1949) — нач. відділу у справах інвалідів, ветеранів ВВВ і праці управління праці та соц. захисту населення Красноперекопської міськради; син Артур (1973) — ст. держ. виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту держ. виконавчої служби, м.Київ; дочка Юлія (1980) — пров. економіст банку “Аваль”. Осв.: Мелітопольський ін-т механізації с. г. (1968-73), інж.-електрик, “Електрифікація с. г.”. З 06.1967 — колгоспник, колгосп ім. Кірова Чаплинського р-ну. З 09.1968 — студент, Мелітопольський ін-т механізації с. г. З 06.1973 — інж.-електрик, колгосп ім. Кірова Чаплинського р-ну. З 03.1975 — зав. відділу, Чаплинський РК ЛКСМУ. З 12.1975 — майстер, Красноперекопське спецуправління №471. З 07.1978 — ст. інж.-електрик, Сиваський аніліно-фарбовий з-д. З 10.1979 — заст. голови, з 06.1982 — голова, Арм’янська селищна рада нар. деп. З 08.1986 — голова виконкому, з 02.1991 — нач. відділу капітального будівництва, Красноперекопська міськрада нар. деп.З 11.1995 — директор, Красноперекопський консервний з-д. З 08.1999 — заст. директора, ТОВ “Конкорд — СЕВ”, м.Красноперекопськ. З 01.2000 — директор, ТОВ “Агрофірма “Роздольненський консервний завод”. З 03.2001 — нач. ремонтно-буд. цеху, ВАТ “Кримський содовий завод”. Засл. працівник місцевого самоврядування в АР Крим (2005). Захопл.: полювання.


Аблаєв хаджі Еміралі; голова Духовного управління мусульман Криму; муфтій мусульман Криму (з 1999). Н. 11.06.1962 (к.Дальверзін, Узбекистан); крим. татарин; одружений; має 3 дітей. Закінчив мусульманський релігійний заклад в Манісі (1993, Туреччина).
Аблазов Валерій Іванович; Держ. ком-т України у справах ветеранів, заст. Голови (02.2000-11.05); виконавчий секр. Всеукр. об’єднання “Соціальна справедливість” (з 1997); чл. Ради Організації ветеранів України (з 2000); чл. правління Нац. т-ва Червоного Хреста України (з 2000); чл. Ради Ком-ту у справах воїнів-інтернаціоналістів СНД (з 1992). Н. 03.11.1940 (м.Оренбурґ, Росія); рос.; одружений; має 2 синів. Осв.: Харків. вище авіаційне уч-ще (1962); Військово-повітряна академія ім. М.Жуковського (1968). 1957-91 — служба в ВПС, 1979-81 — учасник бойових дій в Афганістані. 1991-92 — кер. центру інформації — прес-секр., 1992-2000 — заст. голови, 2000-02 — радник голови Укр. спілки ветеранів Афганістану; нач. відділу редакції газети “Набат”, “Третій тост”. 1992-97 — заст. голови, Ком-т ветеранів війни в Афганістані та воєнних конфліктів в іноземних державах при Президентові України. 06.1997-02.2000 — заст. голови, Комітет у справах ветеранів війни та воєнних конфліктів в іноземних державах при КМ України. Повноважний пред. України в Міждерж. робочій ґрупі з питань військ. полонених (з 1992). Чл. НСЖУ (з 2003). Орден “За службу Батьківщині в ЗС СРСР” III ст. (1981). Орден Богдана Хмельницького III ст. (1999). Орден Дружби (2002, РФ). 15 медалей. Почесна Грамота Президії ВР СРСР. Полк. (1980), у відставці (1991). Держ. службовець 2-го ранґу (07.2005). Автор близько 100 наук. праць, монографії, книги “Афганістан. Четверта війна” (2003). Захопл.: спорт, природа, література.
Абліцов Віталій Григорович; громадсько-політ. журнал “Державна справа”, гол. редактор (з 11.2005). Н. 17.08.1946 (с.Новоукраїнка, Куйбишевський р-н, Запорізька обл.); укр.; дружина Галина Гаврилівна (1947) — перекладач анґл. мови, пенс.; син Олег (1975) — перекладач Нац. радіокомпанії; дочка Сніжана (1982) — аспірант Київ. нац. ун-ту ім. Т.Шевченка. Осв.: Далекосхідний держ. ун-т; Ростовський держ. ун-т, філол. ф-т, відд. журналістики (1972). 1965-80 — працював в редакціях газет Російської Федерації і України. 1966-69 — студ., Далекосхідний держ. ун-т, м.Владивосток. 1969-72 — студ., Ростов. держ. ун-т. 1980-94 — в Держтелерадіо України (остання посада — директор телеоб’єднання “Культура”). 1995-2000 — оглядач з гуманітарних проблем, газета “Голос України”. 05.2000-02.02 — заст. Голови, Держ. ком-т інформ. політики, телебачення та радіомовлення України. Лавреат премій СЖУ “Журналіст року” (1996), “Незалежність” (1996). Член НСЖУ (з 1976). Держ. службовець 4-го ранґу (06.2000). Автор збірника есеїв “Гетьманат” (“Голос України”, 2002-03), енциклопед. довідника “Галактика” “Україна” (“The Galaxy of Ukraine”) (Українська діаспора: видатні постатті, 2002-06, публікації в періодиці), статтей в енциклопедіях “Мистецтво України”, “Українська літературна енциклопедія”, “Українська географічна енциклопедія”, “Енциклопедія історії України”, “Народжені Україною”, “Видатні діячі України минулих століть”, серії публікацій, присвячених діячам вітчизн. історії та культури. Упорядник і співав. видань: “Д.Гнатюк. Голос і влада” (2000), “О.Гончар. Катарсис” (2000), “І.Дзюба. Спрага” (2001), “Євген Стахів. Останній молодогвардієць” (2004), “М.Дерегус. Талант” (2004). Автор книг: “Ностальгія” (2001, 2003), “Україна: інформаційний простір” (2002). Володіє франц. мовою. Захопл.: збирання книжок.
Аблязов Рауф Ахметович, д.тех.н. (1985), проф. (1988); Східно­евро­пейський університет економіки і менеджменту, ректор. Н. 19.06.1935 (с.Камкіно, Краснооктябрський р-н, Нижегородська обл., Росія). Осв.: Горьківський політех. ін-т, мех. ф-т (1958-62), інж.-механік, “Технологія машинобудування, металорізальні верстати та інструменти”. З 1955 — мол. конструктор відділу гол. конструктора, конструктор Горьківського з-ду фрезерувальних верстатів. З 1962 — пров. інженер відділу автоматизації процесу механообробного виробництва проєктно-констр. і науково-дослід. ін-ту. З 1975 — нач. і гол. конструктор, Центр. КБ “Сокіл”, м.Черкаси. 04.1988-09.92 — директор, НВО “Фотоприлад”, м.Черкаси. З 09.1992 — ректор, Черкас. ін-т управління бізнесом (Черкас. академія менеджменту, Східноевропейський університет економіки і менеджменту). Лавреат Держ. премії СРСР (1978), премії “Інтелект нації”. Акад. Інж. академії України (1991). Орден “Знак Пошани” (1982). Медаль “За доблесний труд”. Відмінник освіти України. Орден Миколи Чудотворця I ст. Орден “За розбудову освіти”. Почесна грамота Мін-ва освіти України. Автор (співав.) понад 90 наук. праць, зокрема 25 автор. свідоцтв на винаходи.
Аваков Арсен Борисович, чл. НСНУ; Харків. облдержадмін., голова (з 04.02.2005); деп. Харків. облради (з 04.2006). Н. 02.01.1964 (м.Баку, Азербайджан); вірмен; одружений; має сина. Осв.: Харків. політех. ін-т (1988), інж.-системотехнік, “Автоматизовані системи управління”. З 1988 — інженер, Харків. НДІ охорони вод. 1990-2005 — президент, голова наглядової ради, АТ “Інвестор”. 1992-2005 — президент, голова наглядової ради, АКБ “Базис”. З 2002 — член виконкому Харків. міськради. Засл. економіст України (2004). Держ. службовець 3-го ранґу (05.2005).
Августин (Маркевич Адам Іванович); УПЦ (Москов. патріархат), архієпископ Львівський і Галицький; голова Синодального відділу УПЦ зі взаємодії із Збройними силами та іншими військовими формуваннями України (з 07.1999); голова Синодальної богословської комісії (з 03.1996). Н. 07.04.1952 (с.Глушковичі, Лельчицький р-н, Гомельська обл., Білорусь) в сім’ї священика. Служив в армії. Навчався в Москов. духовній семінарії і академії. 1977-89 — настоятель храму, с.Білилівка Ружинського р-ну Житомир. обл. 1988-92 — благочинний Коростенського округу. 1989-90 — настоятель Покровського храму, м.Коростень Житомир. обл. 1990-92 — настоятель Святоольгинського храму, м.Коростень Житомир.обл. З 16.09.1992 — єпископ Львівський і Дрогобицький. Хіротонія — 20.09.1992. З 05.1995 — духівник Союзу православних братств України. З 12.1996 — відповідальний за зв’язки УПЦ з Мін-вом оборони України, МВС України та іншими військовими формуваннями. З 09.1997 — духівник Союзу православної молоді УПЦ. З 28.07.1998 — архієпископ Львівський і Дрогобицький, з 05.11.1998 — архієпископ Львівський і Галицький. Брав участь в церков. і міжнар. конференціях і нарадах, зокрема в м.Багдаді (1998), Відні (1998), Варшаві (1999) Софії (1999). Був членом комісії з діалогу між РПЦ і Римо-Католицькою Церквою в Женеві (1994) і Москві (1995). Лавреат премії Фонду Св. Андрія Первозванного (1996). Ордени преподобного Нестора Літописця (1998), Св. рівноапостольного князя Володимира II ст. (1999), орден преподобних Антонія і Феодосія Печерських II ст. (2002). Орден “Дружби” (01.2004; Росія).
Авдієвський Анатолій Тимофійович, нар. арт. України (1975), акад. АМУ (12.1996), акад. АПНУ (Відд. педагогіки та психології вищої школи, 12.1995); хор. дириґент; Нац. засл. акад. укр. нар. хор ім. Г.Верьовки, худ. кер. — ґен. директор; директор Ін-ту мистецтв Нац. пед. ун-ту ім. М.Драгоманова (з 2003); голова Всеукр. нац. муз. спілки (з 1990); президент Нац. муз. ком-ту України Міжнар. муз. ради ЮНЕСКО (з 1995). Н. 16.08.1933 (с.Федвар (тепер — с.Підлісне), Кіровогр. обл.). Осв.: Одес. держ. муз. уч-ще, дириґентсько-хоровий відділ (1953); Одес. держ. консерваторія ім. А.Нежданової (1958, у Д.Загрецького, К.Пігрова). 1951-58 — учитель музики і співів, кер. хорових колективів. м.Одеса. 1958-63 — засновник, худ. кер. і гол. дириґент, Поліський ансамбль пісні і танцю “Льонок”; викладач хорового дириґування, Житомир. муз. уч-ще. 1963-66 — худ. кер. і гол. дириґент, Черкас. укр. нар. хор. З 1966 — худ. кер. і гол. дириґент, Укр. нар. хор ім. Г.Верьовки. 1972-76 — викладач класу хорового дириґування, Київ. держ. консерваторія ім. П.Чайковського. 1973-80 — ст. викладач катедри академічного хорового співу і дириґування, Київ. ін-т культури. З 1980 — викладач, з 1986 — проф., зав. катедри методики муз. виховання, співів та хорового дириґування, Київ. пед. ін-т ім. М.О.Горького (Укр. пед. ун-т, Нац. пед. ун-т ім. М.Драгоманова). Чл. Ком-ту з Держ. премій України ім. Т.Шевченка (09.1996-09.99). Засл. діяч мист. України (1967). Нар. арт. СРСР (1983). Чл.-засновник Акад. мист. України (12.1996). Лавреат Держ. премії України ім. Т.Шевченка (1968), Держ. премії СРСР (1978). Ордени Трудового Черв. Прапора (1974), Жовтневої революції (1986). Почесні Грамоти ВР України, Білорусії, Естонії, Казахстану, Росії, Таджикистану, Узбекистану. Почесна грамота КМ України (1998). Герой України (з врученням ордена Держави, 16.08.2003). Автор творів великої форми, сюїт, обробок укр. нар. пісень, а також рос., польс., чес., еспан., бразил., корейських. Хормайстер опери “Цвіт папороті” та ораторії “Чорна елегія” Є.Станковича. Гол. дириґент-постановник Співочих полів України, зведених хорів, керівник Всеукр. семінарів керівників хорів, голова журі Всеукр. конкурсів ім. М.Леонтовича. Автор. твори: “На ланах барвистих” (1958, сл. Д.Луценка), “Ой на горі ясени” (1965, сл. нар.), “Привітальна-хороводна” (1965, сл. М.Негоди), “Ода Києву” (1966), “Не громи в степах гудуть” (1968, сл. Д.Луценка) та ін., обробки укр. нар. пісень: “Цвіте терен” (1958), “Ой там за лісочком” (1958), “На поточку прала” (1958), “Ґандзя” (1961), “Чуєш, брате мій” (1965), “Діброва зелена” (1967), “Думи мої, думи” (1981, сл. Т.Шевченка), пісень народів світу: “Вот мчится тройка почтовая” (1958, рос.), “Край Омера вище Сараєво” (1965, хорват.), “Аріан” (1966, корей.), “Світанкова” (1967, мексик.) та ін.
Авер’янов Вадим Борисович, д.юрид.н., проф. (1991), чл.-кор. АПрНУ; Ін-т держави та права ім.В.М.Корецького НАНУ, зав. відділу проблем державного управління та адмін. права; чл. Нац. комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права (з 08.2005); чл. Нац. ради з розвитку держ. управління і місцевого самоврядування (з 05.2006). Н. 07.05.1951 (м.Київ). Осв.: Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, юрид. ф-т (1968-73); канд. дис. “Функції та організаційна структура органу державного управління: зв’язок і взаємодія” (Ін-т держави і права, 1978); док. дис. “Теоретичні і практичні проблеми співвідношення змісту діяльності і організаційних структур апарату радянського державного управління” (Ін-т держави і права, 1987). З 08.1973 — стажист-дослідник, м.н.п., с.н.п., з 1985 — зав. сектору, з 1990 — зав. відділу проблем державного і адмін. права, Ін-т держави і права АНУ. Чл. Ради роботи з кадрами при Президентові України (07.1995-03.2000); чл. Коорд. ради з питань держ. служби при Президентові України (03.2000-07.05); чл. Держ. комісії з проведення в Україні адмін. реформи (з 08.1997); чл. робочої ґрупи з розроблення Конституції України (1995-96). Засл. юрист України (1993). Почесна грамота КМ України (1999). Почесна грамота ВР України (2004). Почесна відзнака Президента України (орден “За заслуги” III ст.) (08.1996). Лавреат премії ім. Д.Мануїльського АНУ (1985). Відзнака Головного упр. держ. служби “За сумлінну працю” (1999). Автор (співав.) понад 300 наук. праць, зокрема книг: “Організація апарату державного управління” (1985), “Апарат державного управління: зміст діяльності та організаційні структури” (1990), “Органи виконавчої влади в Україні” (1996), “Державне управління: теорія і практика” (1998), “Державна служба: організаційно-правові засади на шляху розвитку” (1999), “Державне управління в Україні: Навч. посібник” (1999, співав.), “Виконавча влада і адміністративне право” (2002, співав.), “Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики” (2003, співав.), “Адміністративне право України. Академічний курс. У 2-х томах” (2005-2006, співав.). Підготував 15 док. і канд. наук.
Авідзба Анатолій Мканович, д.с.-г.н. (2000), к.ек.н. (1993), проф. (2002), чл.-кор. УААН (Відд. харчової і переробної пром., економіка с. г. та АПК, 12.1999); Нац. ін-т винограду і вина “Магарач”, директор (з 1998); голова тех. ком-ту стандартизації “Продукція садів, виноградників і виноробна продукція” — ТК-23; голова секції “Переробка та зберігання” Відд. землеробства та рослинництва УААН; віце-президент Міжнар. академії виноградарства і виноробства (з 1998); президент Міжнар. федерації союзів виноградарів і виноробів країн СНД (з 2001); деп. АР Крим від КПУ (з 04.2006). Н. 10.02.1951 (с.Куланурхва, Ґудаутський р-н, Абхазька АРСР, Грузія); абхазець. Осв.: Крим. с.-г. ін-т (1975), учений агроном, “Плодоовочівництво і виноградарство”; канд. дис. “Економічне стимулювання внутрішньогосподарської агропромислової інтеґрації при переході до ринку (на прикладі сільськогосподарських підприємств Республіки Крим)” (193); док. дис. “Агроекологічні ресурси як основа стратегії відродження виноградарства Криму” (2000). 03.2006 канд. в нар. деп. України від КПУ, №49 в списку. На час виборів: директор Ін-ту винограду та вина “Магарач”, чл. КПУ. 08.1976-12.87 — агроном, ст. агроном, Передгірне дослідне господарство Ін-ту “Магарач”, Бахчисарайський р-н. 12.1987-10.94 — директор, радгосп “Долинний” Бахчисарайського р-ну. 10.1994-04.95 — 1-й заст. голови, Держ. ком-т захисту прав споживачів РМ АР Крим. 04.1995-08.98 — міністр с. г. і продовольства РМ АР Крим. З 08.1998 — директор, Ін-т винограду і вина “Магарач” УААН (з 06.2005 — Нац. ін-т винограду і вина “Магарач”). Академік Міжнар. академії виноградарства і виноробства (1998), Крим. АН (2000), іноз. член АН Абхазії (2001). Засл. працівник агропром. комплексу АР Крим (2000). Засл. працівник с. г. України (2001). “Знак пошани” Мінагрополітики України (2001). Держ. службовець 1-го ранґу (05.1998). Підполк. запасу СБУ (2000). Орден Дружби народів (1991). Орден “За заслуги” III ст. (2004). Почесна грамота КМ України (2003). Почесна грамота РМ АР Крим (2000). Почесна грамота ВР АР Крим (2001). Автор (співав.) понад 100 наук. праць, зокрема книг: “Экономические и агротехнические пути выхода виноградарства Предгорной зоны Крыма из кризиса” (2000), “Экономика виноградарства Крыма: теория и практика функционирования” (2003, співав.), “Проблемы управления трудовыми отношениями в виноградарстве (теоретический аспект)” (2003, співав.), брошури “Основные направления развития виноградарства и виноделия Крыма” (2000). Захопл.: мисливство.
Авідзба Валіко Мканович, чл. КПУ; Респ. ком-т з торгівлі та захисту прав споживачів АР Крим, голова (з 06.2006). Н. 04.06.1943 (с.Куланурхва, Ґудаутський р-н, Абхазія, Грузія). Осв.: Крим. с.-г. ін-т ім. М.І.Калініна. Працював головою агрофірми “Крим” Бахчисарайського р-ну, ґен. директором готельного комплексу “Поляна казок”, заст. директора ДП “Радгосп-завод “Лівадія”. Держ. службовець 5-го ранґу (07.2006).
Авксентьєв Юрій Анатолійович, к.ек.н. (1999); віце-президент Тен­дерної палати України (з 08.2006); Голова Всеукраїнського громадського комітету “Назустріч ІІІ тисячоліттю”. Н. 10.02.1955 (м.Лозова, Харків. обл.). Осв.: Одес. політех. ін-т (1977); Вищі підприємницькі курси при Москов. ін-ті нар. господарства (1989). 1977-79 — інж.-конструктор, Центр. конструкторсько-технол. бюро Мін-ва мед. пром. СРСР. 1979-85 — 1-й секретар, Білгород-Дністровський МК ЛКСМУ Одес. обл.; секретар, Одес. ОК ЛКСМУ. 1985-87 — гол. інженер, Одес. міськмолзавод. 1987-92 — директор-засновник, Одес. центр науково-тех. творчості молоді (з 1991 — Одес. міжнар. центр розвитку малого підприємництва). 1992-94 — 1-й заст. голови, Одес. міськвиконком. 1994-98 — 1-й віце-президент, Союз інноваційних підприємств країн СНД, м.Москва. З 1998 — засновник і голова, Всеукр. громад. організація “Український комітет “Назустріч III тисячоліттю”. 06.-11.2001 — радник Прем’єр-міністра України. 11.2001-11.02 — заст. кер., Служба Прем’єр-міністра України. 02.2004-03.05 — Голова, Держ. ком-т України з питань реґуляторної політики та підприємництва, чл. колеґії Держкомпідприємництва України (з 11.2003). Член Комісії з організації діяльності технол. парків та інноваційних структур інших типів (з 08.2001). Деп. Одес. міської і обл. рад нар. деп. (1990-98); відповід. секретар Комісії з організації діяльності технол. парків та інноваційних структур інших типів (08.2001-03.03). 1-й віце-президент Грецько-укр. торговельно-пром. палати (з 1997). Співголова Асамблеї ділових кіл України (з 1998). Був заст. голови ПППУ (з 03.2003); віце-президент УСПП (з 2002). Держ. службовець 3-го ранґу (06.2001), 1-го ранґу (12.2004). Орден “За заслуги” III ст. (10.1999).
Авраменко Володимир Федорович, чл. Партії реґіонів.; кол. нар. деп. України. Н. 18.04.1959 (м.Кіровськ, Донец. обл.). Осв.: Донец. ін-т радянської торгівлі (1981), інженер-механік машин і апаратів харчових виробництв. Нар. деп. України 4 склик. 04.2002-04.06, виб. окр. №54, Донец. обл., висун. Вибор. блоком політичних партій “За єдину Україну!”. За 67.22%, 13 суперн. На час виборів: голова ради директорів торговельно-виробничої фірми “Полюс” (м.Макіївка), б/п. Чл. фракції “Єдина Україна” (05.-06.2002), чл. фракції “Реґіони України” (06.2002-09.05), чл. фракції Партії реґіонів “Реґіони України” (з 09.2005). Чл. Ком-ту з питань европейської інтеґрації (06.-07.2002), чл. Ком-ту з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки (з 07.2002). 1981-82 — адміністратор магазину №1, заст. зав. відділу універсаму №12 м.Одеси. 1982-83 — служба в армії. 1983-87 — заст. зав. відділу, зав. комплексу торговельного центру “Білий либідь”, м.Донецьк. 1987-90 — інструктор, зав. організаційного відділу РК КПУ м.Донецька. 1990-91 — начальник відділу №14 НВКП “Інженер”, м.Донецьк. 1991-95 — директор фірми “АВК”, м.Донецьк. 1995-98 — голова правління-директор ЗАТ “Донецька кондитерська фабрика”. 1998-99 — ґен. директор концерну “АВК”. 1999-2000 — ґен. директор ЗАТ “АВК”, м.Донецьк. 2000-02 — ґен. директор ТОВ “Троянда”, м.Київ. 2002 — голова ради директорів фірми “Полюс”, м.Макіївка. Довірена особа канд. на пост Президента України В.Януковича в ТВО №54 (2004-05).
Аврахов Тарас Григорович; ЗАТ “Інформаційно-видавнича ґрупа “ТелеграфЪ”, голова правління; ведучий програми “Підсумки подій світу” ТРК “ЕРА”. Н. 28.02.1966. Осв.: Київ. держ. пед. ін-т, філол. ф-т. Працював заст. гол. редактора газети “Киевские ведомости”, гол. редактором, ґен. директором ТОВ “ТРК “Ера”, ведучим щотижневої програми “Погляд у світ” на УТ-1. 12.2003-05.04 — прес-секретар Прем’єр-міністра України, кер. Прес-служби КМ України. Держ. службовець 3-го ранґу (12.2002). Почесна грамота КМ України (12.2003).
Агапіт (Бевцик Іван Васильович); УПЦ (Москов. патріархат), єпископ Мукачівський і Ужгородський (з 26.07.2000). Н. 06.03.1965 (с.Давидівка, Чернів. обл.). Осв.: Чернів. музична школа (1983); Київ. духовна семінарія (1994); Київ. духовна академія (1998). 1983-85 — служба в армії. З 1985 — послушник Свято-Духівського чоловічого монастиря, м.Вільнюс. 1988 — прийняв чернечий постриг та висвяту на диякона в Києво-Печерській лаврі. 1988 — рукопокладений в ієродиякони, 1990 — в ієромонахи. З 22.07.1994 — архімандрит і намісник Свято-Троїцького Іонівського монастиря, м.Київ. 22.11.1998 — хіротонія. 22.11.1998-26.07.2000 — єпископ Хустський і Виноградівський. З 17.04.2000 — кер. Мукачівської єпархії.
Агапов Олег Олександрович; Нововодолазька райрада, голова. Н. 14.01.1965 (смт Нова Водолага, Харків. обл.); укр.; батько Олександр Сергійович (1937-2002) — начальник БМУ; мати Віра Олександрівна (1945) — товарознавець; дружина Ірина Кімівна (1968) — учитель; сини Олександр (1993) і Владислав (1995) — школярі. Осв.: Харків. інж.-буд. ін-т (1985-92), інж.-будівельник, “Водопостачання, каналізація, раціональне використання та охорона водних ресурсів”. 10.1982-07.85 — курсант, Харків. пожежно-тех. уч-ще ім. Петровського МВС СРСР. 08.1985-03.90 — інспектор, ст. інспектор, 03.1990-10.93 — начальник держ. пожежного нагляду, Нововодолазький райвідділ УМВСУ в Харків. обл. 10.1993-07.97 — начальник відд. державного пожежного нагляду Нововодолазької пожежної частини, начальник професійної пожежної частини №18, смт Нова Водолага. 07.1997-06.2002 — начальник, самостійна держ. пожежна частина №56, смт Нова Водолага. 04.2004-06.06 — начальник, самостійна держ. пожежна частина №26 Зачепилівського р-ну. Підполк. вн. служби. Захопл.: полювання, риболовля.
Агафангел (Саввін Олексій Михайлович), к.богослов’я; УПЦ (Москов. патріархат), митрополит Одеський та Ізмаїльський (з 07.1992), пост. чл. Священного синоду УПЦ (з 06.1992); ректор Одес. духовної семінарії (з 1993); голова навчального ком-ту при Священному синоді УПЦ (з 08.1995); деп. Одес. облради (з 04.2006), чл. фракції Партії реґіонів. Н. 02.09.1938 (с.Бурдіно, Тербунський р-н, Липецька обл., Росія) в сел. сім’ї; рос. Осв.: Одес. духовна семінарія; Москов. духовна академія.1958-60 — навчався в Київ. духовній семінарії, 1960-62 — в Одес. духовній семінарії; 1962-66 — в Москов. духовній академії (к.богослов’я; канд. дис. “Ідея спокути в давніх язичницьких народів і в Старозавітній релігії”). 02.04.1965 — пострижений в ченці. З 18.04.1965 — ієродиякон, з 22.04.1965 — ієромонах. 07.1966-05.67 — пом. інспектора, з 07.1966 — викладач Одес. духовної семінарії, діловод Одес. єпархіяльного упр. 04.1967 — піднесений в сан ігумена. 05.1967-11.75 — ректор Одес. духов. семінарії. 06.1967 — піднесений в сан архімандрита. З 01.1968 — член єпархіяльної ради Одес. єпархії. 16.11.1975 — архієрейська хіротонія (хіротонію здійснили митрополит Київ. і Галицький Філарет, митрополит Херсон. і Одес. Сергій, архієпископ Черніг. і Ніжинський Антоній, єпископ Уманський Макарій, єпископ Переяслав-Хмельницький Варлаам). 11.1975-81 — єпископ Вінницький і Брацлавський. 09.1981-89 — архієпископ Вінницький і Брацлавський. 03.1989-09.91 — митрополит Вінницький і Брацлавський. 11.1975-02.90 — тимчас. кер. Хмельн. єпархії. 08.1991 — переведений на Івано-Фр. катедру (відмовився туди їхати). 09.1991 — звільнений на покій згідно з поданим проханням (конфлікт з предстоятелем УПЦ митрополитом Філаретом). З 04.1992 — митрополит Вінницький і Брацлавський. Був чл. правл. Укр. відд. Рад. фонду миру. Нар. деп. України 12(1) склик. з 03.1990 (2-й тур) до 04.1994, Староміський виб. окр. №25, Вінн. обл., чл. Комісії з питань відродження та соц. розвитку села. Удостоєний права ношення двох панагій. Почесна Грамота Президії ВР УРСР, Почесна Грамота ВР Грузин. РСР. Медаль миру ООН. Золота медаль “Борцю за мир”. Почесна грамота т-ва “Україна”. Орден Пошани Придністровської Молдав. Респ. Ордени Св. князя Володимира ІІІ (1968), ІІ (1969), I ст. (1988), орден Преподобного Сергія Радонезького II ст., орден Св. Даниїла Московського II ст. Орден “Святий Князь Володимир” II ст. (08.1999, УПЦ). Ордени Св. апостола і євангеліста Марка II, I ст. (Александрійська Православна Церква), Св. рівноапостольної Ніни II ст. (Грузинська Православна Церква), Святого Хреста (Єрусалимська Православна Церква), Почесна грамота КМ України (09.1998), орден Антіохійської Православної Церкви, орден УПЦ МП “За патріотизм” II ст. (02.2002). Орден “За заслуги” II (09.1999), I ст. (09.2003). Почес. громадянин м.Грінвіль (шт. Міссісіпі), м.Батон Руж (шт. Луїзіана, США). Орден “Дружби” (01.2004; Росія).
Агєєв Віктор Миколайович, чл. Партії реґіонів; корпорація “Укрросбуд”, заст. голови правл. (з 2002); деп. АР Крим (з 04.2006), голова Пост. комісії з промисловості, будівництва, транспорту, зв’язку і паливно-енергетичного комплексу, чл. Блоку “За Януковича!”. Н. 17.05.1959 (м.Літіж, Брянська обл., Росія). Осв.: Харків. ін-т механізації та електрифікації с. г. (1981), інж.-електрик; Харків. реґіональний ін-т держ. управління Нац. академії держ. управління при Президентові України (2005). З 1981 — енергетик радгоспу ім. Гагаріна Харків. обл.; енергетик, гол. енергетик тепличних комбінатів, ВО “Кримнерудпром”. 1993-2002 — директор з маркетинґу, ґен. директор фірми “Консоль ЛТД”. Деп. ВР АР Крим (04.2002-04.06). Держ. службовець 3-го ранґу (08.2006).
Агєєв Микола Олексійович, ґен.-м. міліції (2000), чл. Партії реґіонів (з 07.2005); РМ АР Крим, нач. Гол. упр. з матеріального резерву, оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення (з 2002); деп. Симфероп. міськради (з 04.2006); голова опікунської ради Респ. благодійного фонду дітей і інвалідів “Астел”; кер. Крим. респ. відд. Всеукр. правової організації “Антикорупційний комітет”. Н. 21.02.1951 (с.Долинка, Сакський р-н, Крим. обл.); рос.; батько Олексій Іванович (1926-1994) — коваль; мати Віра Людвигівна (1926) — домогосп., пенс.; дружина Тамара Федорівна (1951) — педагог; син Олексій (1974) — юрист, підприємець; син Микола (1981) — юрист. Осв.: Київ. вища школа МВС СРСР (1977-80). 1969-72 — служба у ВМФ. 1972-74 — курсант, Одес. спец. школа міліції МВС СРСР. 1974-77 — інспектор карного розшуку, Сакський міськрайвідділ внутр. справ Крим. обл. 1977-80 — слухач, Київ. вища школа МВС СРСР. 1980-82 — ст. інспектор відділу з особливо важливих справ, 1983-89 — заст. начальника 9-го відділу, начальник відділення, 1989-91 — заст. начальника відділу боротьби з орг. злочинністю управління карного розшуку, УВС Крим. облвиконкому. 1991-93 — ст. оперуповноважений з особливо важливих справ відділу боротьби з орг. злочинністю, заст. начальника відділу оперативних розробок управління боротьби з орг. злочинністю, УВС Криму. 1993-98 — заст. начальника управління боротьби з орг. злочинністю, начальник відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків, МВС АР Крим, ГУМВС України в АР Крим. 1998-2002 — 1-й заст. начальника — начальник кримінальної міліції, ГУМВС України в АР Крим. З 08.2002 — нач. упр. з питань оборонної і мобілізаційної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Упр. справами, нач. Гол. упр. з матеріального резерву, оборонно-мобілізаційної роботи та цивільного захисту населення, РМ АР Крим. Деп. АР Крим (1998-2002). Засл. юрист АР Крим. Орден Великого князя Володимира III ст. (УПЦ). 5 медалей. Захопл.: фотографія, полювання.
Агєєв Олександр Володимирович, к.юрид.н.; Пролетарський р-ний суд м.Донецька, голова (з 05.2006), суддя (з 01.2006). Н. 04.10.1972 (м.Макіївка, Донец. обл.); рос.; дружина (1972) — юрисконсульт Червоноґвардійської райадмін. в м.Макіївці; син (1997); дочка (2004). Осв.: Донец. політех. ін-т (1989-94), гірн. інженер; Донец. держ. ун-т, економіко-правовий ф-т (1995-99), юрист; Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого, ф-т підготовки професійних суддів. 02.2003-01.06 — суддя, Харцизький міський суд. Захопл.: робота.
Аглоткова Марина Михайлівна; Держ. центр зайнятості Мін-ва праці та соц. політики, заст. директора (з 08.2003). Н. 28.01.1967 (м.Донецьк); батько Шевченко Михайло Філонович (1930) — секретар коорд. ком-ту сприяння зайнятості населення; мати Вікторія Андріївна (1935) — пенс. Осв.: Київ. ін-т нар. господарства (1988), економіст. З 1988 — економіст з планування, ВО “Київприлад”. З 05.1991 — заст. директора, Печерський р-ний центр зайнятості. З 12.1993 — пров. спеціаліст, заст. нач. відділу, нач. відділу, Держ. центр зайнятості. Почесна грамота КМ України (10.1999). Захопл.: фотографія, подорожі, музика, література.
Адаменко Віталій Едуардович; ТОВ “Інформаційно-консультаційна фірма “Праця”, ґен. директор; гол. редактор газети “Демократична Україна” (з 02.2003) та “Соціальна політика” (з 2001); шеф-редактор газети “Праця і зарплата”. Н. 13.06.1951 (м.Київ); укр. Осв.: Київ. ін-т нар. госп., ф-т економіки праці (1968-73), економіст. З 05.1992 — гол. редактор, газета “Праця і зарплата”. Чл. НСЖУ (з 12.1997). Почесна грамота КМ України (06.2001). Захопл.: футбол.
Адамень Федір Федорович, д.с.-г.н. (1996), проф. (1997), акад. УААН (Відд. землеробства, рослинництво, 12.1999); Крим. держ. с.-г. дослідна станція, радник дирекції. Н. 10.11.1941 (с.Косточкове, Нижньогірський р-н, Крим). Осв.: Крим. с.-г. ін-т, агрном. ф-т (1970), “Агрономія”; док. дис. “Агроекологічне обґрунтування прийомів вирощування і використання сої в Криму”. 1959-62 — слюсар майстерень, помічник кіномеханіка, кіномеханік, радгосп “Большевик” Красноґвардійського р-ну. 1962 — студент, Крим. с.-г. ін-т. 1962-65 — служба в армії. 1965-70 — студент, Крим. с.-г. ін-т. 1970-71 — ст. гідротехнік, колгосп ім. Леніна Красноґвардійського р-ну. 1971-73 — гол. агроном, радгосп “Рассвєт” Красноґвардійського р-ну. 1973-77 — гол. агроном, колгосп ім. Леніна Красноґвардійського р-ну. 1977-82 — голова, колгосп “Побєда” Совєтського р-ну. 1982-87 — голова, Совєтський райвиконком. 1987-96 — ґен. директор, НВО “Еліта”. 1996-2000 — акад.-секретар, Відд. рослинництва і переробки УААН. 2000-02 — директор, Крим. аграрний ін-т. З 2002 — радник дирекції, Крим. держ. с.-г. дослідна станція. Деп. ВР АР Крим (2002-06). Засл. діяч науки і техніки України.
Адамов Борис Ісайович, к.тех.н. (1982), д.ек.н. (1999), проф. (2004); Донец. облдержадмін., заст. голови з питань розвитку територій (з 07.2006); деп. Донец. облради (з 04.2006); проф. катедри загального та адмін. менеджменту Донец. держ. ун-ту управління (з 2004). Н. 17.06.1951 (м.Донецьк); одружений; має сина і дочку. Осв.: Донец. політех. ін-т, гірничо-електромех. ф-т (1968-73), гірничий інженер-механік, “Гірничі машини та комплекси”; Донец. держ. ун-т (1991-96), юрист, “Правознавство”. 10.1973-09.76 — інженер, ст. інженер, Донец. ін-т гірн. механіки та тех. кібернетики ім. М.Федорова. 10.1976-01.77 — ст. інженер відділу пневмоавтоматики, Донец. відд. Ін-ту “Діпровуглеавтоматизація”. 01.1977-05.90 — м.н.п., с.н.п., асистент, доц. катедри “Рудникове гідропневматичне устатковання і гідравліка”, Донец. політех. ін-т. 05.1990-07.94 — голова ради і виконкому, Ворошиловська райрада м.Донецька. 07.1994-12.2002 — голова, Ворошиловська райрада м.Донецька. 12.2002-07.06 — заст. голови, кер. апарату, з 07.2006 — заст. голови, Донец. облдержадмін. Академік АЕНУ (2000). Відмінник освіти України (1977). Засл. юрист України (01.2006). Орден “За заслуги” III ст. (2001). Почесна грамота КМ України (05.2003). Грамота ЦВК (06.2006). Знак Головдержслужби України (06.2006). Автор понад 80 наук. праць.
Адамович Петро Олександрович; Володарсько-Волинська райдержадмін., голова (з 03.2005). Н. 10.03.1964 (с.Крук, Володарсько-Волинський р-н, Житомир. обл.); дружина Ірина Валентинівна (1971); має дочку і сина. Осв.: Житомир. с.-г. ін-т (1986-91), “Агрономія”; Укр. академія держ. управління при Президентові України (2002). 1979-83 — учень, Бєсєдський радгосп-тех-м Ленінградської обл. 1983-85 — служба в армії. 1985-89 — бриґадир, агроном з захисту рослин, заст. голови правл., колгосп ім. Кірова Володарсько-Волинського р-ну. 1989-92 — заст. зав. відділу комсомольських організацій, 1-й секретарем, Володарськ-Волинський РК ЛКСМУ. 1993-98 — інженер, МП “Істок”; заст. директора, ТОВ “Аквамарін”. 1998-2000 — консультант голови, зав. оргвідділу, Володарсько-Волинська райрада. 2000-02 — слухач, Укр. академія держ. управління при Президентові України. 02.-11.2002 — кер. справами, Володарсько-Волинська райрада. 2002-05 — начальник загального відділу, Житомир. міськрада.
Адамчук Галина Миколаївна; Горохівський р-ний суд, голова
(з 02.1996), суддя. Н. 1957 (м.Горохів, Волин. обл.). Осв.: Львів. держ. ун-т ім. І.Франка (1981), юрист. 1973 — продавець, універмаг Горохівської райспоживспілки. 1974-76 — інспектор відділу запису актів громадянського стану, Горохівська райрада деп. трудящих. 1976-86 — нотаріус, Горохівська держ. нотаріальна контора. З 09.1986 — суддя
(з 02.2006, безстроково), з 02.1996 — голова, Горохівський р-ний суд.
2-й кваліф. клас судді.
Адарич Олександр Євгенович; АКІБ “Укрсиббанк”, голова правл. (з 11.2002); чл. спостережної ради асоціації “Київський банківський союз”. Н. 1971. Осв.: Дніпроп. гірничий ін-т (1993), гірн. інж.-економіст; Харків. держ. ун-т (1999), “Фінанси і кредит”. 1993-95 — економіст, заст. кер. Павлоградська філія “Приватбанку”. 1995-2000 — 1-й заст. директора, Харків. філія “Приватбанку”. 2000-02 — заст. голови правл.,
АКІБ “Укрсиббанк”.
Адомайтіс Валентин Володимирович; МЗС України, директор Першого територ. департаменту. Н. 23.02.1953 (м.Київ); укр.; одружений; має дочку. Осв.: Київ. ун-т ім. Т.Шевченка, ф-т романо-герман. філології. 1972 — електрокарник, Київ. електровагонорем. з-д. 1972-78 — студ., Київ. ун-т ім. Т.Шевченка. 1974-77 — перекладач англ. мови, Київ. об’єднання Держ. ком-ту СРСР з питань іноз. туризму. 1979-81 — ст. інстр. відділу проведення міжнар. спортзаходів і прийому іноз. делеґацій, Упр. “Укрспортзабезпечення” Ком-ту фіз. культури та спорту УРСР. 1982-85 — перекладач, інж. комерційно-юрид. відділу, представництво Всесоюзного об’єднання “Важпромекспорт” в Ніґерії. 1985-92 — референт, ст. референт, спеціаліст, заст. зав. відділу країн Азії, Африки та Латин. Америки, Укр. т-во дружби та культурних зв’язків з іноз. країнами. 02.1992-93 — 1-й секр., радник, в.о. зав. відділу країн Азії і Тихоокеанського реґіону першого територ. упр., МЗС України. 02.1993-03.94 — радник з політ. питань, Посольство України в Респ. Індія. 1994-07.98 — заст. зав., зав. відділу країн Азії і Тихоокеан. реґіону, заст. нач. Упр. країн Азії, Тихоокеан. реґіону, Близького і Середнього Сходу та Африки, МЗС України. Надзв. і Повн. Посол України в Республіці Індія (02.07.1998-01.08.2000), в Народній Республіці Бангладеш і Королівстві Непал (20.10.1998-01.08.2000, за сумісн.), в Демократичній Соціалістичній Республіці Шрі-Ланка (23.02.1999-01.08.2000, за сумісн.). Дипломат. ранґ — Надзв. Повн. Посланник України 1-го класу (12.2005). Володіє анґл., франц. мовами.
Адріан (Старина); УПЦ КП, митрополит Дніпропетровський і Кри­ворізький (з 12.2002); постійний член Священного Синоду. Н. 13.12.1943 (м.Дніпропетровськ). Після закінчення школи служив в армії. 1967 — закінчив Дніпроп. муз.-пед. уч-ще. Протягом року викладав муз.-теор. дисципліни в Цюрупинську. 1973 — закінчив Київ. держ. пед. ін- ім.Горького і працював інспектором Бородянського відділу культури Київ. обл. Вступив до Москов. духовної семінарії. Будучи священиком, одночасно викладав у реґент. класі Москов. духовної акад. На останньому курсі, 1981 р. переведений до Ленінгр. духовної семінарії, після закінчення якої (1982) відряджений у розпорядження Патріарха Москов. Пимена. 1988 — закінчив Москов. духовну академію, де захистив канд. дис. “Церковний хоровий спів у Руській Православній Церкві за тисячолітній період її існування, Х-ХХ ст.” Навесні 1989 р. став настоятелем Богоявленського собору в Ногінську, був висвячений у сан ігумена, влітку 1990 р. — в сан архімандрита. Після виходу з-під юрисдикції Москов. Патріархату община о.Адріана протягом року перебувала в Суздальсько-Володимирській єпархії Російської Православної Вільної Церкви, а з 12.1993 року її прийнято під юрисдикцію Київ. Патріархату. 06.02.1994 — хіротонізований у єпископа Дніпропетровсько-Запорізького. З 02.1994 — кер. Дніпропетровсько-Запорізької єпархії. З 02.1994 — єпископ Богородської єпархії (Москов. обл.) РПЦ КП. З 27.10.1995 — архієпископ. 02.1996-12.2002 — архієпископ Дніпропетровський і Криворізький. Орден Св. архістратига Божого Михаїла (01.1999; УПЦ КП).
Ажажа Володимир Михайлович, д.фіз.-мат.н. (1986), проф. (1990), акад. НАНУ (Відд. ядерної фізики та енергетики, 05.2006); Нац. науковий центр “Харківський фізико-технічний інститут”, директор Ін-ту фізики твердого тіла, матеріалознавства та технологій (з 07.2004); кер. катедри реакторних матеріалів Харків. нац. ун-ту ім. В.Каразіна. Н. 19.11.1931 (с.Великі Сорочинці, Миргородський р-н, Полтав. обл.); укр.; батько Михайло Кузьмович (1908-1986) — механік; мати Ганна Кузьмівна (1908-1998) — колгоспниця; дружина Жанета Сергіївна (1933) — фізик, н.п. ННЦ ХФТІ; дочка Ніна (1957) — мед. працівник, Канада; син Роман (1969) — інженер електрон. приладів, м.н.п. ННЦ ХФТІ. Осв.: Харків. держ. ун-т, фіз.-мат. ф-т (1951-1956), фізик. 04.1954-03.55 — лаборант, 03.1955-05.56 — ст. лаборант фіз. відділення, Харків. держ. ун-т. 01.1957-02.59 — м.н.п., 02.1959-05.65 — н.п., 05.1965-06.66 — м.н.п. зі ступенем, 06.1966-08.74 — с.н.п., Фізико-тех. ін-т АНУ. 08.1974-07.96 — нач. лабораторії, 07.1996-07.2004 — заст. директора з наукової роботи Ін-ту фізики твердого тіла, матеріалознавства та технологій, Нац. науковий центр “Харківський фізико-технічний інститут”. Член Ядерної спілки України. Член наукової ради з хімії та технології надчистих речовин РАН, наукової ради з нових матеріалів МААН. Іноз. член Академії інж. наук Росії, академік Академії наук прикладної радіоелектроніки Росії, України та Білорусі. Почес. винахідник Держ. ком-ту СРСР з мирного використання атомної енергії (1968). Лавреат Держ. премії у галузі науки і техніки (1982). Орден “Знак Пошани”. Медалі “За доблесну працю. На ознаменування 100-річчя з дня народження В.І.Леніна” (1972), “За довголітню сумлінну працю” (1988). Знак Мін-ва у справах науки і техніки “За досягнення” (1988). Почесна грамота КМ України (2002). Почесна грамота Президії НАНУ (2004). Автор (співав.) понад 450 наук. праць, зокрема монографій: “50 лет Харьковского физико-техническому институту АН УССР” (1978), “Получение редких металлов особой чистоты” (1986), “Цирконий и его сплавы” (1998), “Берилій — конструкційний матеріал аерокосмічної техніки” (2005), 24 наук. оглядів, 34 винаходів. Володіє анґл. мовою. Захопл.: риболовля, садівництво, туризм.
Азаренков Микола Олексійович, д.фіз.-мат.н. (1991), проф., чл.-кор. НАНУ (Відд. ядерної фізики та енергетики, 05.2006); Харків. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна, декан фізико-тех. ф-ту, зав. катедри матеріалів реакторобудування, директор Ін-ту високих технологій. Н. 15.12.1951 (с.Муравлинка, Нововодолазький р-н, Харків. обл.). Осв.: Харків. держ. ун-т, фізико-тех. ф-т (1976). З 1989 — доц., з 1994 — проф. катедри загальної і прикладної фізики, з 1996 — зав. катедри матеріалів реакторобудування, з 1996 — декан фізико-тех. ф-ту, директор Ін-ту високих технологій, Харків. держ. ун-т (Харків. нац. ун-т ім. В.Н.Каразіна). Засл. діяч науки і техніки України (10.2003). Автор (співав.) понад 200 наук. праць, зокрема навч. посібників: “Элементарные процессы в газоразрядной плазме”, “Введение в оптику заряженных частиц”, “Нелинейные эффекты в пучково-плазменных системах”, “Волновые структуры в неравновесной плазме”, посібника-довідника “Прикладная физика” та ін.
Азаров Андрій Святославович; Всеукр. партія народної довіри, голова (з 20050; голова правління кредитної спілки “Перше кредитне товариство”; член президії Ради Нац. асоціації кредитних спілок України, голова наглядової ради об’єднаної кредитної спілки; голова Всеукр. громад. організації “Український фінансово-кредитний альянс”; голова опікунської ради Благодійного фонду Одес. міської громади “Фонд Одеси” (з 2003); віце-президент Фонду сприяння розвитку країни і особистості “Держава” (з 2004). Н. 18.08.1968 (м.Новомосковськ, Тульська обл., Росія); одружений; син Владислав (1990); дочка Валерія (2000). Осв.: Одес. політех. ін-т, механіко-технол. ф-т (1992), інж.-механік; Вища школа економіки і ділової адміністрації, ф-т “Банківська справа”; Міжреґіон. академія упр. персоналом, ф-т “Банківський менеджмент”. 03.2006 канд. в нар. деп. України від ВПНД, №1 в списку. На час виборів: голова правління кредитної спілки “Перше кредитне товариство”, чл. ВПНД. 1987-89 — служба в армії. 1992-93 — в НВО “Термінал”. Працював брокером на Одес. товарній біржі. 1994 — співзасновник багатопрофільної компанії ТОВ “СКФ”, 1995 — співзасновник кадр. аґентства “СКФ — Департамент ресурсів”, 1996 — багатопрофільної компанії “Модус”, 1996 — компанії “Транспорт”. З 1995 — голова правл. кредитної спілки “Перше кредитне товариство”. 2001 — співзасновник і ґен. директор ТОВ “Універсальна лізинґова компанія”. 2002 — засновник і президент корпорації “Укрспецбуд”. Деп. Одес. міськради (2002-06).
Азаров Микола Янович, д.геол.-мін.н. (1986), проф. (1991), чл.-кор. НАНУ (Відд. наук про Землю, гірнича геофізика, 12.1997), головний держ. радник податкової служби (1997); 1-й віце-прем’єр-міністр України — Міністр фінансів України (з 04.08.2006); голова Політради Партії реґіонів (з 04.2003); чл. Ради нац. безпеки і оборони України (з 11.09.2006). Н. 17.12.1947 (м.Калуга, Росія); рос.; батько Пахло Ян Робертович (1924); мати Кваснікова Катерина Павлівна (1927); дружина Азарова Людмила Миколаївна (1946); син Олексій (1971). Осв.: Москов. держ. ун-т ім. М.В.Ломоносова (1971), геолог-геофізик; док. дис. “Шахтна геофізика”. Нар. деп. України 5 склик. 04.-09.2006 від Партії реґіонів, №12 в списку. На час виборів: державний службовець 1-го ранґу у відставці, чл. ПР. Голова Ком-ту з питань бюджету (07.-09.2006), заст. голови фракції Партії реґіонів (05.-09.2006). Склав деп. повноваження 12.09.2006. Нар. деп. України 2 склик. з 04.1994 (2-й тур) до 04.1998, Петровський виб. окр. №115, Донец. обл., висун. ПП. Голова Ком-ту з питань бюджету (09.1995-10.97). Чл. МДҐ. 09.1966-08.71 — студент, Москов. держ. ун-т ім. М.В.Ломоносова. 09.1971-02.72 — нач. дільниці підземних геофіз. досліджень, 02.1972-03.76 — гол. інженер геофіз. партії, трест “Тулашахтоосушення” комбінату “Тулавугілля”. 03.1976-05.84 — зав. лаб. гірської сейсмоакустики, зав. відділу шахтної геофізики, Підмосковний науково-дослід. і проєктно-констр. вугільний ін-т. 05.1984-09.95 — заст. директора з наукової роботи, в.о. директора, директор, Укр. державний науково-дослід. і проєктно-констр. ін-т гірничої геології, геомеханіки та маркшайдерської справи. 09.1995-10.97 — голова Ком-ту з питань бюджету, ВР України. 01.10.1996-26.11.2002 — Держ. податкова адміністрація України, Голова. 26.11.2002-03.02.05 — 1-й віце-прем’єр-міністр України, Міністр фінансів України. 07.-28.12.2004, 01.-24.01.05 — в.о. Прем’єр-міністра України. 1993-94 — в.о. голови Політради Партії праці, з 10.1994 — чл. Політради. Член президії Партії реґіонального відродження “Трудова солідарність України” (11.2000-03.01) (з 03.2001 — Партія реґіонів). Голова Партії реґіонів (03.-12.2001). Лавреат Держ. премії України в галузі науки і техніки (2004). Засл. економіст України (11.1997). Орден “За заслуги” ІІІ (11.1996), II (02.1999), I ст. (08.2000). Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (2004). Почес. працівник податкової служби (1998). Знак “Шахтарська слава” III, II, I ст. Орден Св. Рівноапостольного князя Володимира (1998). Лицарський хрест ордену “Святий Дмитро Солунський” III ст. (1999). Орденський знак “Слава на вірність Вітчизні” III (1999), II ст. (2000). Орден Святого Станіслава. Золота Георгіївська медаль “Честь. Слава. Труд” I ст. (2001). Почесна грамота КМ України (12.2003). Держ. службовець 1-го ранґу (05.2002). Автор (співав.) понад 110 наук. праць, зокрема співав. книг: “Геологические модели золоторудных месторождений Украинского щита и Донбасса” (1999), “Все про податки” (2000). Володіє анґл. мовою. Захопл.: живопис, книги.


Купити книгу у видавництві "К. І. С."
Комментарии
Анонимно
Войти под своим именем


Ник:
Текст сообщения:
Введите код:  

Загрузка...
Поиск:
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2019 <META> Все права защищены