/usr/local/apache/htdocs/lib/public_html/book/KIS/Cover_Manifest.txt Библиотека на Meta.Ua Сполучені штати Європи. Маніфест для нової Європи (фрагмент)
<META>
Интернет
Реестр
Новости
Рефераты
Товары
Библиотека
Библиотека
Попробуй новую версию Библиотеки!
http://testlib.meta.ua/
Онлайн переводчик
поменять


Назва: Сполучені штати Європи

Підзаголовок: Маніфест для нової Європи

Автор: Гі Ферхофштадт

ISBN 966-7048-72-1
Мова: Українська (переклад з англійської)
Видавництво "К.І.С"
Рік 2007
М'яка палітурка
Кількість сторінок: 68
Опис: Прем’єр­міністр Бельгії, пан Гі Ферхофштадт, написав дуже сміливу, провидчу книгу. З’явилася вона дуже вчасно – коли тривають зміни, коли ще можна формувати майбутнє Європи. Вона спонукає до роздумів саме тоді, коли колеги Ферхофштадта у Європейській Раді намагаються знайти творчі шляхи до подолання загальноєвропейського збентеження після провалу Конституційного Договору через результати референдумів у Франції та Нідерландах. Ця книга відкриває для Європи нові перспективи. Вона також нагадує про корисний досвід створення Американської республіки. Книга займає гідне місце серед численних праць європейських інтелектуалів, які закликали і закликають до створення Сполучених Штатів Європи. Будь-­який читач, кому не байдуже майбутнє Європейського Союзу, повинен прочитати книгу бельгійського прем’єр­міністра.

Цільова авдиторія: для широкого кола читачів


ЗМІСТ

Вступ
Пролог
Європа у кризі
Суперечливі сигнали
Чому так багато громадян проголосували «проти»?
Від Гааги до Брюсселя
Європа: невідома і нелюбима
Вільна економічна зона чи політична Європа?
Досвід Сполучених Штатів Америки
Нова Європа
П’ять завдань для нової Європи
Нове фінансування для нової Європи
Нові інституції для нової Європи
«Сполучені Штати Європи» в «Організації європейських держав»
Європейський референдум



«Прийде день, коли бойовища залишаться тільки на відкритих для торгівлі ринках і у відкритих до нових ідей головах (...). Прийде день, коли ці два велетенських об’єднання, Сполучені Штати Америки і Сполучені Штати Європи, повернуться обличчям одне до одного і через океан простягнуть одне одному руки».
Віктор Гюго


« (…) ми повинні відтворити Європейську Родину у вигляді регіонального утворення, яке могло б називатися, скажімо, Сполученими Штатами Європи. Якщо на початку деякі держави Європи не бажатимуть чи не матимуть можливості приєднатися до такого Союзу, ми так чи інакше повинні намагатися зібрати і об’єднати тих, хто цього бажає і може. Спасіння простих людей усіх рас та усіх земель повинно створюватися на міцних засадах та гарантуватися готовністю усіх чоловіків та жінок померти, але не піддатися тиранії.
Тому я кажу вам: нехай Європа підніметься!»
Уїнстон Черчил


«Наші країни зробилися замалими для сучасного світу за масштабами сучасних технічних засобів,  на мірку сьогоднішніх Америки й Росії і завтрашніх Індії й Китаю. Згуртування європейських народів, об’єднаних у Сполучені Штати Європи, - це засіб підняти їхній рівень життя і зберегти мир. Вона є великою надією й шансом нашої доби. І ми  йдемо до нашої мети, Сполучених Штатів Європи, дорогою без воротя».
Жан Моне





ВСТУП

Стефан Колліньйон, Професор європейської політичної економії, Гарвардський університет, Лондонська школа економіки
Прем’єр-міністр Бельгії, пан Гі Ферхофштадт, написав дуже сміливу, провидчу книгу. З’явилася вона дуже вчасно – коли тривають зміни, коли ще можна формувати майбутнє Європи. Вона спонукає до роздумів саме тоді, коли колеги Ферхофштадта у Європейській Раді намагаються знайти творчі шляхи до подолання загальноєвропейського збентеження після провалу Конституційного Договору через результати референдумів у Франції та Нідерландах. Ця книга відкриває для Європи нові перспективи. Вона також нагадує нам про корисний досвід створення Американської республіки. Книга займає гідне місце серед численних праць європейських інтелектуалів, які закликали і закликають нас до створення Сполучених Штатів Європи. Будь-який читач, кому не байдуже майбутнє Європейського Союзу, повинен прочитати книгу бельгійського прем’єр-міністра.
«Як будинок у полум’ї». Саме такими словами Джордж Вашингтон описував стан Американської Конфедерації у 1787 році. Відсутність сильного уряду, нестача фінансових ресурсів, обтяжена боргами економіка, соціальний неспокій та тертя між окремими штатами – така ситуація в Союзі, здавалося, зайвий раз підтверджувала прогнози скептиків у Лондоні: американці не здатні мати власний уряд. Пройшло кілька місяців, і у Філадельфії зібрався Конвент, учасники якого розробили Конституцію Сполучених Штатів Америки. Негайно ухвалена дев’ятьма з 13 штатів, ця Конституція керує країною і дотепер. Джордж Вашингтон допоміг загасити полум’я і став першим президентом Америки.
Сьогодні палає європейський будинок. Не пройшло і півстоліття після того, як батьки-фундатори Європи розпочали поступовий процес об’єднання Європи, як європейські мрії почали згасати. Як і у перші роки Американської Конфедерації, Європейський Союз управляється «врядуванням без уряду». Країни-члени ЄС сваряться з будь-якого приводу, починаючи з фінансових ресурсів і закінчуючи економічними реформами. Політики звинувачують «Європу» в усіх непопулярних рішеннях, а потім дивуються, чому виборці відкидають їхні проекти. Незважаючи на історичне досягнення – створення єдиного європейського ринку та введення євро, безробіття перетворилося на перманентний спосіб життя для мільйонів європейських громадян. Тому не дивно, що громадяни втрачають ілюзії. Молоді чоловіки і жінки сумніваються у своєму світлому майбутньому в Європі, і «витікання мозків» через Атлантику позбавляє Європу її найкращого науково-творчого потенціалу.
Колись європейська інтеграція надихала людей. Вона обіцяла кращий світ. Світ, вперше побудований не на кривавих костях минулих революцій, здавалося, гарантуватиме мир, демократію та процвітання. Його успіхи спокусили багато націй. Однак в момент свого найвищого тріумфу, коли чергове розширення почало виліковувати рани розділеного навпіл континенту, Європейський Союз, здавалося, втратив спроможність керувати собою. Гі Ферхофштадт, прем’єр-міністр Бельгії, був одним з перших, хто почав формувати пожежну бригаду. Під час його президентства в бельгійському містечку Лаекен Європейський Союз зібрав Європейський конституційний конвент, який мав підготувати Конституційний Договір Європейського Союзу. Однак, на відміну від Америки, Конституцію не було ратифіковано. Відтоді шоковані глави держав та урядів країн Європи погодилися на «період роздумів». Але Гі Ферхофштадт відмовляється мовчки спостерігати за тим, як будинок Європи згорить дотла. Ця книга – його заклик до дій.
Що ж пішло не так? Що слід зробити? Як досвідчений політик, Гі Ферхофштадт дає свою відповідь: Європа не здатна діяти рішуче, стикаючись з викликами глобалізації економіки та соціально-економічними наслідками демографічних змін. Проблема також полягає і в міжурядовій формі правління. Для багатьох громадян Європа стала синонімом бюрократичного лабіринту Кафки, де зав’язають у дрібницях і не можуть владнати дійсно серйозні питання.
Фахівці з політекономії можуть допомогти пояснити, чому ця Європа не справджує сподівань. Вони спостерігають за зростанням кількості політичних сфер, де надаються суспільні блага, що впливають на усіх громадян Союзу. Найбільш явно це проявляється у царині економіки, де регулювання єдиного ринку необхідні для захисту споживачів і забезпечення рівних, конкурентних можливостей для виробників. Для громадян «Євроленду», які користуються єдиною валютою, такі загальні суспільні блага є ще важливішими. Рівень інфляції визначає цінність їхніх заощаджень; процентна ставка встановлює умови для оплати іпотечних кредитів чи придбання авто; обмінний курс визначає конкурентноздатність зовнішніх цін. Усе це впливає на ринок праці, економічне зростання та рівень життя, де б ви не мешкали: в Брюсселі, Гельсінкі, Альгарві чи на Криті.
Але не усі суспільні блага – однакові. Деякі з них можна легко забезпечити шляхом добровільної співпраці між автономними урядами, оскільки кожна країна-член зацікавлена взяти участь у їх виробленні. Їх ще називають інклюзивними суспільними благами. Найяскравішими прикладами таких є концерн «Ейрбас», супутникова система «Галілей», а також деякі проекти у сфері технологічних досліджень та розвитку. Однак існує велика і дедалі зростаюча область, де ця логіка не діє. Так звані ексклюзивні суспільні блага характеризуються тим, що окремі країни можуть спокуситися на «халявне» використання продуктів зусиль інших країн. Наприклад, Пакт про стабільність і зростання охоплює такі ексклюзивні суспільні блага. Якби усі країни-члени строго дотримувалися вимог Пакту, то процентна ставка була б низькою. Однак в такому разі кожному урядові буде вигідно позичати задешево, а не піднімати податки для покриття додаткових витрат. Як наслідок, кожна країна має стимул діяти не для загального блага, а навпаки. Саме тому, для забезпечення ефективності різних форм суспільних благ необхідні різні політичні режими. Інклюзивні суспільні блага можуть надаватися на засадах міжурядового співробітництва; ексклюзивні ж суспільні блага вимагають існування єдиного уряду, який би унеможливлював використання однією країною здобутків інших заради власного зиску.
Ферхофштадт посилається на тривалі та безрезультатні дебати між прибічниками «комунітарного методу» передачі компетенцій на рівень Європи та між міждержавниками, які віддають перевагу Європі як конгломерату незалежних націй. Учасники цих дебатів завжди забували про одну важливу умову: кожен політичний режим відповідає конкретному класу суспільних благ. Така плутанина в політичних дебатах пояснюється тим, що люди змішують і плутають дві окремі політичні сфери.
Однак прем’єр-міністр Ферхофштадт пропонує конкретне вирішення цієї проблеми.
Як для будь-якої парламентської демократії, Європі потрібен справжній європейський уряд, наділений потужними функціями виконавчої влади для вирішення політичних питань щодо ексклюзивних суспільних благ. Такий уряд повинен мати власні ресурси і фінансуватися за рахунок європейських платників податків. Його має очолити Президент, обраний на засадах прямих демократичних виборів Європейського парламенту. Немає значення, як назвати цей режим: чи то Сполучені Штати Європи, чи Європейська Республіка, чи ще якось. Головне полягає у наступному: лише належним чином створений Європейський уряд може забезпечувати надання ексклюзивних суспільних благ. У «дедалі міцнішому Союзі» це – єдиний шлях отримати ефективне врядування. Однак неможливо делегувати більшу кількість політичних прав Європі, якщо громадяни не матимуть права голосувати і вибирати той політичний пакет, який їм більше до вподоби. В умовах демократії дієвість та легітимність посилюють одна одну.
Поняття «Сполучені Штати Європи» має довгу історію. Ще Жан-Жак Руссо мріяв про Європу, де «більше не буде французів, німців, іспанців, і навіть англійців, що б там не казали. Будуть лише європейці. У них будуть однакові смаки, однакові пристрасті, однакові звички». Монтеск’є свого часу говорив: «Справи у Європі складаються так, що усі держави потребують одна одну. Європа – це держава, яка складається з кількох провінцій». Кант пропонував створити конфедерацію Європейських штатів як крок назустріч «всесвітній республіці». Віктор Гюго бачив той день, коли «ти, Франціє, ти, Росіє, ти, Англіє, ти, Німеччино, ви, усі нації континенту, не втрачаючи своїх національних рис і слави, об’єднаєтесь в єдину міцну структуру і разом створите єдине європейське братерство, так, як Бретань, Ельзас та Бургундія поєдналися з Францією». Він також наголошував, що «Федеративна Республіка Європа уже створена по суті і тільки чекає на те, коли буде заснована по факту».
Після катастрофічної Першої світової війни, Соціал-демократична партія Німеччини внесла створення Сполучених Штатів Європи як один з пунктів своєї партійної програми 1926 року, яка була проголошена у Гайдербергу, а після 1945 року партія знову проголосила про відданість цій справі. 1930 року світ побачила книга Едуарда Герріота, прем’єр-міністра французької Третьої республіки, яка називалася «Сполучені Штати Європи». Це була серйозна спроба практичного бачення єдиної, об’єднаної Європи. Книга підтримувала ідею створення коаліції усіх бажаючих європейських держав створити організацію з економічного розвитку та безпеки у Європі в рамках тодішньої Ліги Націй. Концепція «Сполучених Штатів Європи» набула найбільшого розголосу після відомої промови Уїнстона Черчила у Цюріху в 1946 році, коли він закликав Європу «піднятися!». А в 1955 році, коли французький парламент відкинув Договір про європейську оборонну спільноту, Жан Моне створив Комітет дій у підтримку Сполучених Штатів Європи.
Минуло уже більше 200 років після проголошення перших ідей Руссо, однак Сполучені Штати Європи залишаються фікцією. Чи можна говорити про те, що ця ідея є утопічною і нереальною? Чи, можливо, ще не настав той час? З часів підписання Римського договору минуло півстоліття, і світ змінився. Тепер настав час змін і для європейських інституцій. Жан Моне прекрасно розумів, що «одна зміна породжує іншу», а «люди змінюються під впливом того, що вони роблять». Він часто згадував побачене під час своїх прогулянок по Альпах: коли людина піднімається на гору, зміни у перспективі майже непомітні, але невпинні. І шалє з вершини гори виглядає абсолютно по-іншому, аніж з долини.
Сьогодні процес економічної та соціальної інтеграції досяг тієї точки, коли Європі потрібно починати перетворювати свою систему врядування на політичний Союз з повною демократією. Інакше все запропаде. Невже хтось серйозно вірить у те, що у світі з населенням в 6 мільярдів людей, яке до 2050 року зросте до 9 мільярдів, міні-держави Європи, навіть у найбільших з яких проживає менше одного відсотку населення планети, зможуть самостійно обирати і формувати своє майбутнє?
У баченні пана Ферхофштадта, Сполучені Штати Європи – це зовсім не страшна супердержава, Левіафан, який придушує усі ініціативи. Насправді його пропозиція абсолютно співзвучна сучасній політичній економії. Він розглядає сім сфер політики, де домінують ексклюзивні суспільні блага. Адміністрування новою республікою здійснюватиметься Європейським урядом. І крапка, не більше не менше. Національна ідентичність – власна культура, традиції, звичаї народів – не постраждають. Просто люди отримають право обирати напрямок та лідерів свого єдиного, спільного уряду. Я з оптимізмом сприймаю той факт, що Сполучені Штати Європи будуть побудовані не на почуттях народів, а на інтересах окремих громадян.
Однак залишаються питання: як же Європі дістатися до Землі Обітованої в уявленні Ферхофштадта? Очевидно, що проект створення Сполучених Штатів Європи є набагато амбітнішим, аніж провалений Конституційний Договір, який, за словами Ферхофштадта, був лише «пом’якшеною та розбавленою водою версією» проекту Конвенту, і люди сприйняли його не надто схвально. Можливо, відсутність компромісу краща, аніж поганий компроміс. Однак очевидно, що від написання Конституції нікуди не дінешся. Звичайно, прем’єр-міністр Бельгії повинен діяти надзвичайно розсудливо і обачливо. Він домовлятиметься з колегами з Європейської Ради. Однак він наполягає на тому, що Сполучені Штати Європи повинні бути підтримані на загальноєвропейському референдумі. Зважаючи на те, що пан Ферхофштадт схвально згадує процедуру ухвалення Конституції США, коли кворум становив 9 штатів з 13, нескладно уявити усі модальності нового загальноєвропейського референдуму.
Однак ми усі знаємо, що ЄС – це далеко не однорідний у політичному сенсі блок.
Деякі країни традиційно зберігають нейтралітет, навіть якби вони хотіли скористатися перевагами єдиного, потужного європейського ринку. Інші лише нещодавно здобули національну свободу та автономію, тому вони, можливо, не захочуть обміняти це на переваги європейських суспільних благ. Мені дуже сподобалось, як прем’єр-міністр Ферхофштадт збирається розрубати Гордіїв вузол, наплутаний «євроскептиками». Країни єврозони мають набагато більше ексклюзивних суспільних благ, аніж ті, хто вирішив зберегти власну валюту. Тому в останніх виникають різні проблеми у сфері врядування. Отже, логічно вважати «Євроленд» центром, ядром Сполучених Штатів Європи. Забезпечивши себе ефективним урядом, здатним долати майбутні економічні та політичні виклики, ці країни також захищатимуть інтереси тих, хто поки що не бажає вступати у Сполучені Штати Європи. Єдиний ринок не зміг би вижити без євро. Таким чином, нова Організація Європейських Держав, запропонована бельгійським прем’єром, стане основою для співробітництва Сполучених Штатів Європи з їх європейськими партнерами. Можна описати цей процес наступними словами: «зведення будинку політичного Союзу серед саду економічного Союзу». У Ферхофштадта є чітке бачення і будинку, і саду. Зважте, якою відкритою та гнучкою є запропонована ним структура: будь-яка країна, яка вступає в Європейський монетарний союз, автоматично отримує право стати членом Сполучених Штатів Європи. Це дуже позитивна альтернатива дворівневим моделям інтеграції, коли Директорія великих країн-членів перехоплює владу, позбавляючи, таким чином, громадян їх демократичних прав спільно обирати бажаний політичний напрямок.
Книга Гі Ферхофштадта – це дуже відважне діяння. Вона виходить у часи, коли політичний цинізм домінує над публічними дискурсами. Про сучасних політиків кажуть, що це голодні до влади, раціональні максималісти, які опікуються виключно власними інтересами. Сьогодні надто часто забувають про пожертви тих, хто добровільно поклав на себе тягар державної служби. Сьогодні можна часто почути невдоволені голоси про сумну долю Європи, адже нам часто бракує таких сильних, переконливих людей, як де Голль та Аденауер, Шмідт і Жискар, Коль, Міттеран та Делор. Чи ми уже забули, як ганьбили цих людей у їх часи? Тепер цей «заряд» може бути спрямовано на прем’єр-міністра Ферхофштадта. Він знову і знову демонструє своє переконання, відвагу та справжню любов до Європи та до своєї власної країни. У своїй книзі пан Ферхофштадт захищає і підтримує проект створення Сполучених Штатів Європи – єдиний на сьогодні проект, здатний гармонійно і логічно поєднати європейську мрію і практичні зусилля. Як усе нове, це захоплююча і водночас дещо тривожна ідея. Хто не знає, як комфортно і зручно подорожувати уторованими шляхами? Хто ніколи не відчував занепокоєння від думок, які вимагають від нас пошуку нових, незвіданих стежок? Ендрю Джексон, американський державний діяч і сьомий Президент США, якось сказав: “Одна смілива людина формує більшість». Ми усі можемо стати тими сміливцями, які сформують Сполучені Штати Європи.





Купити книгу у видавництві "К. І. С."
Комментарии
Анонимно
Войти под своим именем


Ник:
Текст сообщения:
Введите код:  

Загрузка...
Поиск:
добавить сайт | реклама на портале | контекстная реклама | контакты Copyright © 1998-2020 <META> Все права защищены